«Абонент недоступний»: Як перестати страждати трудоголізмом

«Абонент недоступен»: Как перестать страдать трудоголизмом

Відповідати або не відповідати на дзвінки і повідомлення в неробочий час? Багато роботодавців і клієнти вважають, що фахівець повинен бути на зв’язку 24 години на добу і сім днів на тиждень. А ось у Франції нещодавно прийняли закон, в якому йдеться, що компанії і організації не мають права вимагати від співробітників обробки електронної кореспонденції у неробочий час.

Нові технології спростили нам цілодобове перебування в «зоні доступу» для робочих питань навіть коли ми вдома, в театрі або на пляжі. В до-смартфоновую еру мало хто очікував, що буде миттєво реагувати на електронні повідомлення. Але тепер ми всі конвульсивно перевіряємо повідомлення, пошту, месенджери. Ми постійно зайняті і часто це означає ніколи не прекращающуюся зв’язок з робочим місцем. А ось у Франції Парламент подбав про своїх громадян, прийнявши закон, що пропонує компаніям і організаціям, в яких працює більше 50-ти чоловік, чітко встановити, що таке «робочий день»: поза цього часу працівники не зобов’язані відповідати на електронні повідомлення від босів, клієнтів, колег.

Причиною встановлення норми стали висновки спеціалістів про те, що постійне, у тому числі і «віртуальне», присутність на роботі провокує стрес, вигоряння, безсоння і погіршує стосунки в родині. Депутат французького парламенту Бенуа Амон висловився у зв’язку з прийняттям закону: «Співробітники фізично залишають офіс, а фактично залишаються на роботі. Вони прив’язані до робочого місця «електронної ланцюгом», немов собаки. Повідомлення, повідомлення, емейли — вони заполоняють ваше життя так, що рано чи пізно ви ломаетесь.»

Коментує ситуацію психотерапевтка, коучка Юлія Савчук

Змішування контекстів — це одна з дуже важливих причин підвищення рівня тривожності у сучасної ділової людини. Віра в те, що «все можливо» і «все можна поєднати» і «скрізь можна досягти успіху» привела нас до того, що ми перестали розмежовувати області свого життя. А це тягне за собою розмиття і психологічних кордонів. У людини зникає визначеність у тому, що для нього корисно, а що шкідливо, де можна відпустити контроль і розслабитися, а де потрібно зосередитися і взяти все в свої руки, з якими людьми вести бізнес, а з якими дружити. Так офіси перетворюються на ігрові майданчики (що не погано, тому що стимулює креативність, але має побічні ефекти у вигляді небажання робити рутинну, але обов’язкову роботу, швидке вигоряння і зниження мотивації працювати на результат).

А ось особисте життя людей перетворюють у нетворкінг та постійну тривогу про неефективність витраченого часу. Психологічно нам всім потрібні певні обмеження і режим. Якщо ми їх свідомо вибираємо і розуміємо їх мети, то вони стають захистом нашого психологічного здоров’я.

Думаю, такий закон, по-перше, піклується про стан співробітників, запобігає вигоряння, знижує рівень стресу, покращує сон, допомагає їм піклуватися про своїх сім’ях і займатися спортом чи хобі, а значить якісно відпочивати.

По-друге, такий закон корисний і для роботодавців. За останніми дослідженнями, щасливі люди працюють краще. Тобто, керівники можуть розраховувати на те, що відпочили, виспались, спокійні співробітники будуть більш лояльні до компанії і ще багато років будуть працювати на благо тих, хто про них піклується.

Всі ми розуміємо, що люди, які хочуть швидко побудувати кар’єру, можуть працювати на знос і не завжди можуть відстежити свій стан.

Трудоголізм може бути такою ж залежністю, як і алкоголізм. І якщо в барах не наливають неабияк напідпитку клієнтам, то резонно не допускати того, щоб люди працювали понаднормово і страждали за переробок.

За матеріалами: techbakbak.com

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code