Чому шкільна система освіти не призначена для розумних дітей

Почему школьная система образования не предназначена для умных детей

В українській системі освіти намічається зрушення завдяки реформі Міністерства освіти і науки України «Нова українська школа», яка передбачає дванадцятирічне навчання у класах, сформованих на підставі вікових критеріїв. У контексті цієї реформи корисно розглянути досвід інших країн, де система До-12 працює вже давно. Колумніст Деніел Латьер ділиться основними результатами дослідження, проведеного Школою освіти Джона Хопкінса.

За останні п’ять років я проаналізував безліч показників успішності учнів і майже завжди звертав увагу на великий відсоток тих, чиї успіхи в читанні, математиці та історії нижче середнього. Я сприймав ці цифри як очевидний доказ недоліків поточної системи освіти. Але нещодавній аналітичний матеріал «Як стільки учнів можуть залишатися непоміченими?» привернув мою увагу до проблеми нашої освітньої системи. А проблема ось у чому…

Вивчивши інформацію з п’яти різних, шанованих у національних масштабах, звітів по успішності учнів, дослідники виявили, що «успішність 20-40% відсотків учнів початкової та середньої школи як мінімум на рівень вище поточних вимог з читання, а 11-30% — як мінімум на рівень вище вимог з математики». Більшість людей прочитали цю статтю і подумали, що система освіти працює добре. Але я і професори, які проаналізували дані, дійшли інших висновків. Справа в тому, що так як система розподіляє учнів виключно на підставі віку, формують класи з дітей з різними здібностями до навчання. Тому учні з низькою успішністю незмінно виявляються відстаючими в постійній боротьбі за те, щоб надолужити. І саме їм сучасні реформатори шкіл і освіти приділяють більше уваги.

Але ті, чия успішність вище, теж страждають від цієї системи. Вони змушені проводити сім годин в день в класі, вивчаючи матеріал, який для них занадто простий і який вони засвоюють, скажімо, за дві години. В результаті у них атрофується інтелект.

Це те, що я відчув на собі в дитинстві. Мені було нудно протягом майже всього мого навчання в початковій і середній школі, тому що я вже знав, або швидше схоплював те, що в більшості випадків просто обговорювалось іншими словами знову і знову. І так відбувалося не тому, що я був генієм; я вважаю себе всього лише «середньо видатним». З часом розумного допитливого дитини я перетворився в апатичного і ледачого у всьому, що стосувалося навчання. Впевнений, багато пройшли через подібний досвід.

Професори, які опублікували статтю «Як стільки учнів можуть залишатися непоміченими?», у своїх рекомендаціях прийшли до наступних висновків:

«Американська система дванадцяти класів, яка в основному базується на вікових критерії розподілу за рівнями, має бути серйозно переглянутий. Дослідження показують, що значна кількість учнів могли б виграти від навчання у форматі загальних різновікових класів або від прискореного вивчення одного предмета. Це особливо показово на прикладі літератури, вивчення якої дає стійку позитивну динаміку при грамотному впровадженні системи переходу в наступний клас на підставі високої успішності. Прискорений перехід в новий клас буде потенційно вигідним для учнів, націлених на професійну кар’єру, яка вимагає суттєвої академічної підготовки.

Штати повинні вимагати від кожного району і школи звіти про відсоток учнів з успішністю вище середньої. Дослідження припускає, що ці діти не отримують достатньо викликів з боку навчальних планів і пропонованих до них вимог. Першим кроком на шляху задоволення потреб цих учнів є постійна фіксація їх наявності та їх кількості».

Поки нова українська школа тільки стає на шлях дванадцятирічної освіти і зберігає віковий критерій формування класів, західні країни дивляться в бік наступних реформ. А це дає нам можливість вчитися на чужих помилках.

Джерело: intellectualtakeout.org

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code