На живця

Якщо у тебе шлунок скрутило або нога зламалася, ти до спеціальної людини йдеш, який шість років вчився людей ремонтувати. І він тобі гіпс накладає або таблетки виписує. Для кожного конкретного випадку доктор знайдеться. Очима офтальмолог займається, вухами – лор, письками – урологи і венерологи. Навіть для трупів доктор є – патологоанатом. Але той вже не ремонтує, а здебільшого з’ясовує, чого попередні лікарі накосячили.

Для мізків теж свій лікар є-психіатр. Але ті, у кого мізки ламаються, вони зазвичай до свого лікаря не поспішають. Їх насильно туди доставляти треба. Тому що коли у людини шпаківня перекошує, він своїм станом насолоджується, а не страждає від нього. А навіщо лікувати те, що тобі задоволення приносить? Недарма ж приказка є: «дурень ти і не лікуєшся».

Коротше, завівся у нас по осені один такий. Плащ перед дівками розорював, а під плащем нічого крім шкіри, кісток і хуя, приймає бойову стійку. Як кобра, якій факір на дудочці камаринську плясову заграв. І вибрав цей придурок для своїх перформансів покинутий парк між двома мікрорайонами.

Лавочки та інші блага цивілізації в парку давно вже вандали погнули, тому там тільки вдень людно, поки матусі з колясками вигулюють дітей та бабусі білочок горішками годують. А до вечора, як стемніє, робити там абсолютно нічого. Але самотні перехожі зустрічаються люди ж не скажені собаки і для більшості сім верст, це все-таки гак.

Вже не знаю, скільки дівок цей збоченець встиг шокувати, але в один прекрасний момент перед його світлі стегна постала тодішня пасія нашого Євгена, знайомого половині міста під кличкою Бублик. Прибігла вона до нас у двір в режимі істерики, розмазуючи слину, сльози і губну помаду по переляканому особі і мальовничо розповіла про зустріч з маніяком, про свої негативні емоції від цієї зустрічі і, природно, попросила від Бублика вжити заходів.

Сповнившись ентузіазмом, ми, 15-річні підлітки, з тиждень прочісували парк вечорами. Навіть мало не опіздюлілі якогось мужичка, що мав дурість перетинати ввечері парк, вбравшись в плащ. Як з’ясувалося в процесі атаки, дядечко цей під плащем був одягнений як і належить нормальним людям. І тупо додому з роботи йшов. Остаточно ми зрозуміли, що це не збоченець, коли пара людина вже у вухо отримала, а підозрюваний почав висловлювати свої думки так, як зазвичай висловлюють їх шахтарі після зміни – філігранним матом. Вибачилися, звичайно. Пояснили, в чому причина нашої недружньої поведінки. І дядько, оглядаючи наш жодного разу не тимурівський загін, сказав:

— Ваш Ексгібіціоніст і не з’явиться, поки ви таким стадом по парку туди-сюди кидаєтеся. Його на живця ловити треба.

Мужичка ми за свіжу думку подякували. Вибачилися ще раз за накладку, що трапилася, і ретирувалися геть, виробляти більш робочий план і шукати живця.

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code