Освіта майбутнього: Що таке STEM-підхід

Образование будущего: Что такое STEM-подход

У зв’язку з трансформаціями ринку праці виникає запит на розвиток нових навичок і компетенцій у покоління, що становитиме робочу силу майбутнього. Як сучасна школа відповість на ці виклики — завдання для фахівців та інститутів, що вивчають освіта як самостійну дисципліну і важливу частину життя суспільства. У країнах пост-радянського простору, зокрема, в Білорусі, таких інститутів майже немає — зазначає Олена Мельченко, білоруська дослідниця STEM-підходу, яка нещодавно закінчила магістратуру в School of education Університету Лідса (Англія), і засновниця Асоціації «Освіта для майбутнього». В інтерв’ю WoMo Олена розповіла, як прийшла до дослідження STEM, ніж цей підхід унікальний і які проблеми він може вирішити.

Розкажіть, як виникла ідея створити Асоціацію «Освіта для майбутнього»?

У мене економічна освіта, після університету я три роки викладала і паралельно працювала в IT-сфері. Потім ми з партнерами відкрили свою компанію, де займалися розробкою мобільних додатків. Все було добре, компанія росла, розвивалася, але через п’ять років я пішла, філософськи кажучи, в пошуках сенсу. Тому що мені більше не хотілося ходити на роботу і витрачати час свого життя на те, щоб робити продукти на замовлення, втілювати чужі ідеї.

Я почала займатися волонтерською діяльністю — організовувала конференції з профорієнтації, консультувала освітні проекти. За рахунок цього мене помітили люди з IT — вони давно вже хотіли зробити некомерційну організацію, яка допомагала б вирішувати проблеми зі шкільною освітою. Я погодилася за це взятися, тому що мені це подобалося і у мене було достатньо експертизи у організації проектів. Так з’явилася Асоціація «Освіта для майбутнього». Вона об’єднує IT-компанії, які займаються розумною благодійністю і систематично вкладають в освіту.

Один з напрямків роботи асоціації — профорієнтація. Ми запрошуємо спікерів і проводимо практичні заняття, на яких діти можуть познайомитися з інформаційними технологіями, інжинірингом. Наше завдання — надати їм інформацію і варіанти вибору, далі все залежить виключно від них самих.

Другий важливий напрямок — робота з вчителями. Поговорити з дитиною і мотивувати його думати і аналізувати — це одне, але поговорити з вчителем, у якого таких дітей 300, і, можливо, вплинути на його підхід до навчання — зовсім інше. Для педагогів ми проводимо конференції, майстер-класи, митапы, курси підвищення кваліфікації.

Поки я була в Англії, «Освіта для майбутнього» прийшов новий директор і напрямок роботи організації розширилося — ми почали відкривати STEM-класи на базах звичайних шкіл у невеликих містах Білорусі. У минулому році було відкрито 6 таких класів, в цьому році вирішили відкрити 10. Коли ми проводили конкурс на ці 10 місць, ми отримали 250 заявок, хоч і не очікували такого відгуку. Це говорить про те, що школи хочуть змін і готові для цього робити.

А коли ви вирішили зайнятися дослідженнями STEM?

Після того, як я повернулася з Лондона і побачила ці STEM-центри, я задалася питанням — а чи розуміють вчителі, що це таке? А що ми їм можемо дати почитати на цю тему? Я стала дивитися і не знайшла влаштовує мене російськомовного джерела, який пояснював би, що таке STEM. Англійською інформації значно більше, але не завжди це доступно звичайного вчителя з-за мовного бар’єру.

А раз цього немає, треба створити. Так і виникла ідея першого етапу дослідження — ми присвятили його концептуальним основам STEM. Що це таке, звідки взялося, на які виклики відповідає, на яких принципах засноване на рівні класу, школи і системи освіти.

На які джерела ви спиралися?

Ми дивилися політику освіти Штатів, Британії, академічні статті — це дало зріз за досягненням за кордоном. Після цього ми провели конференцію «Актуальні проблеми STEM-освіти», куди запросили людей з Білорусі, які вже цікавились цим питанням: викладачів педагогічних вузів, прогресивних вчителів, засновників приватних шкіл. І проводили дослідні інтерв’ю. Ми хотіли зібрати той досвід, який вже є.

У нас була команда з 4 осіб, ми напружено працювали 2 місяці, ще місяць пішов на оформлення і потім ще місяць на першу хвилю комунікації: публікації в ЗМІ і професійних журналах, виступи, проведення семінарів. На виході вийшов, як мені здається, дуже цікавий продукт.

До чого ви прийшли? Що ж таке STEM?

STEM — це підхід до освіти, заснований на природній зв’язку дисциплін, винесених на абревіатуру (Science, Technology, Engineering, Maths). В Science входить фізика, хімія, біологія — природничі науки. Вже тут є міждисциплінарність. Коли ми беремо якесь явище зовнішнього світу, просто дивимося у вікно і бачимо, наприклад, їхала машину і пішоходів, на них немає ярликів — «це математика», «це фізика», є світ — складний, комплексний, взаємопов’язаний, він конструюється людьми, але при цьому на нього впливають закони природи. І ми хочемо його вивчати, щоб далі успішно створювати. А розглядаючи в школі предмети окремо, ми можемо детальніше заглибитися в теми, зробити аналіз, але нам не вистачає синтезу. Точки збору всіх ідей про світ разом. STEM покликаний вирішити цю проблему.

А щодо «гуманітаріїв»?

Питання поділу на технічні і гуманітарні науки, звичайно, в XXI столітті більше не варто. Потрібні люди з навичками ХХІ століття, згідно з даними Всесвітнього економічного форуму, це креативність, критичне мислення, комунікація, колаборація.

Економіці потрібні кадри нової якості для підвищення її конкурентоспроможності. STEM відповідає на цей виклик.

Розкажіть детальніше про виклики.

Крім запиту на кадри з навичками майбутнього, є величезний запит на інженерів для бізнесу і високотехнологічних виробництв. При впровадженні STEM-підходу школи будуть виховувати фахівців, здатних зайняти ці місця.

А ще STEM може допомогти у вирішенні соціальних проблем — і у гендерному аспекті, і в аспекті включеності людей з особливими потребами, тому що технології можуть згладжувати ці моменти. Різноманітність всього, що є в STEM, дає можливість проявитися людям з різними талантами. Вони можуть мінятися ролями при підготовці проекту і всім буде комфортно.

Це що стосується викликів, на які відповідає STEM. Але є ще ряд критичних зауважень, які пред’являють самому підходу. Одне з них стосується якраз гуманітарного компонента: в деяких випадках пропонують використовуватися STEAM-підхід замість STEM, де «А» відповідає за «аrts», мистецтва.

Це наближає нас до концепції більш різноманітного світу, передбачає холістичний підхід до розвитку особистості, при якому школа повинна допомогти людині розвинутися і реалізувати свої таланти, підготувати його не тільки до виконання трудової функції, а й до активного життя в суспільстві.

Інший дискусійний момент ми називаємо «Не IT єдиним» — так, інформаційні технології розвиваються дуже швидко, програмування, сервісні, продуктові компанії, але наука при цьому залишається в жалюгідному стані. Тому що вона живе зовсім іншими тривалості циклами, вимагає зовсім інших обсягів інвестицій. Щоб відбулося вливання в науку, потрібно, щоб сталося значуще накопичення капіталу, а потім ще й правильне його розподіл. Ми живемо в часи буму IT, але чи означає це, що тільки про нього варто розповідати дітям? Можливо, їм варто більше дізнатися і про мікробіології.

Інший аспект — (не)сумісність нового підходу зі старою системою освіти. Один з принципів STEM — проектне навчання. Сам по собі цей метод не новий, але тут він грає ключову роль, тому що дає змогу реалізувати природні взаємозв’язки між предметами. Але як робити проекти в межах класно-урочної системи, коли є окремі дисципліни, окремі вчителі, семестри, четверті? Деякі люди знаходять можливості це вбудовувати, адже те, що така система існує, саме по собі не означає, що вона забороняє робити проекти, просто вона для них спочатку не призначена. Можливо, з часом система сама усвідомлює, що стає незручною великій кількості людей, і почне трансформуватися. Проблема в тому, що на даний момент система дуже негнучка.

Проблема оцінювання в STEM-підході також не вирішена до кінця. У старшій школі в Ізраїлі, наприклад, оцінка за рік ґрунтується на захисті проекту, причому часто це груповий проект. Тому що в житті саме так: ти прийдеш до венчурним інвесторам представляти свій проект і дадуть або не дадуть йому мільйон буде залежати від того, наскільки добре ти зробив презентацію і як над нею попрацював. Питання про те, як вписати цей метод оцінювання в стару систему, залишається відкритим.

І незрозуміло, чи приживеться в ній один з основних принципів STEM — «hands on», орієнтація на практику, експеримент, власні проби, помилки і дослідження. Він передбачає, що ми від експериментів висуваємо гіпотези, а потім дивимося на теорію. Але практика йде першою. З експерименту у дитини повинен виникнути запит на конкретні знання, ніхто не повинен вчити щось просто тому, що одного разу хтось вписав це в програму.

Важливий аспект — так званий «неоліберальний виклик». Як правило, замовником STEM-підходу виступає не суспільство або держава, а скоріше бізнес-спільноти та компанії, що відображають інтереси швидкозростаючих високотехнологічних галузей. Звичайно, вони проваджені неоліберальними ідеями, а не боротьбою за мир у всьому світі і розвитком потенціалу кожної людини.

Але особливо гостро це питання стає, коли задіюються державні гроші, тобто гроші платників податків. Логічне запитання з боку батьківського співтовариства: «Я заплатив податки та ви придбали нову хімічну лабораторію для школи. Але моя дитина займається, наприклад музикою. Чому ви не купили нове піаніно?». Тут важко заперечити. У будь-яку систему повинні бути вбудовані противаги, які будуть її балансувати і робити відкритою для всіх.

А що щодо гендерного аспекту? Наскільки відкрито STEM для дівчаток?

З дітьми в цьому плані все добре, у них взагалі немає проблем. Основне джерело стереотипів — батьки і, на жаль, вчителі. У мене є показовий приклад. Крім усього іншого, ми організовуємо літні табори, звичайно, ми хочемо, щоб там було більше дівчаток, тому що це хороша можливість проявити себе у відкритій атмосфері, без бар’єрів. Дивимося — реєструються одні хлопчики. Зрозуміло, у нас немає способу комунікувати з дітьми безпосередньо, ми робимо це через школи або через новинні сайти. І ось ми дзвонимо вчителю і говоримо: «Послухайте, з вашого класу зареєструвалося 5 осіб, усі — хлопчики. Не підкажете, чому так?». І вчитель відповідає: «Ой, а я чогось дівчаткам і не запропонувала». Після цього ми стали писати великими літерами: «Не забудьте запросити дівчаток теж». І дівчаток стало більше. Хоча квот у нас немає.

Дуже не вистачає жіночих рольових моделей. Вони слабкіше представлені в медіа дискурсі, а наші керівники найуспішніших — це окрема історія. У них немає жінок, хоча жінки становлять половину працездатного населення. На нижньому рівні менеджменту гендерний баланс хороший. На верхніх — в основному чоловіки, за рідкісним винятком.

Мені здаються більш дієвими такі моделі як історія дівчинки з сусіднього під’їзду, з якою можна себе ототожнити. Коли цей розрив мінімальний і ти бачиш кроки, які через три-п’ять років зможеш зробити сама, це діє краще.

Які якості потрібні вчителеві при STEM-підході?

STEM-підхід вимагає зовсім іншої парадигми. Все вищесказане не чуже просто якісної педагогіці. Якщо вчитель хороший, він буде орієнтуватися на інтереси учня, і давати практичні приклади і знаходити можливість для проектної роботи. Вчителі, які до нас приходять, проваджені не великими ідеями про те, що новій економіці потрібні люди нової формації, а внутрішнім цікавістю і цікавістю, бажанням розвиватися в професійному та особистісному сенсі.

Вчитель з того, хто передає знання зверху вниз, повинен перетворитися в учителя-наставника, ментора і фасилітатора, який організовує живильне середовище, де відбувається навчання і розвиток. І це дуже цікава і складна роль.

Підготувала Оля Полякова

Фото з особистого архіву Олени Мельченко

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code