Порушники глубин стор. 105

* * *
Можна тільки здогадуватися, якого нервового напруження, яких душевних і фізичних сил коштував той неймовірний командирський успіх. Неймовірний вже тому, що підводний човен, глузливо називали «ревучий коровою», зуміла непоміченою підпірнути під красу і гордість американського флоту, новітній на той час і єдиний в світі по своїй технічній досконалості корабель, наречений «Королем океанів», блискуче провести серію умовних атак і благополучно вийти з небезпечної гри. Зауважимо також, що вся королівська рать, тобто атомний крейсер «Лонг-Біч», атомний фрегат УРО «Бейн — бридж», була не просто випадковим зборищем кораблів, а добре сплаванной ескадрою, яка 1964 року зуміла обігнути земну кулю в спільному кругосвітньому плаванні. Саме «Ентерпрайз» був кинутий у 1962 році в Карибське море як головний козир у великій політичній грі навколо Куби і радянських ракет. До всього іншого, екіпаж «Ентерпрайза» мав реальним бойовим досвідом війни проти В’єтнаму. І раптом — «репетують корова» під днищем «Короля океанів»!
Це була ганьба і для командування авіаносця, так само як і для прапора нової володарки морів — Америки. За цю ганьбу посадові особи ВМС США відповідали перед комісією конгресу з безпеки. Була терміново змінена тактика дій АУТ, зокрема, до складу кораблів охорони стали включати і атомний підводний човен, яка повинна була забезпечити прикриття нижньої півсфери авіаносної ескадри, тобто убезпечити її від удару з-під води.
Підводний човен К-10 благополучно повернулася в рідну базу на Камчатці, Рибальське селище. Екіпаж Іванова зустріли, як годиться після автономки, з оркестром. Потім начальство довго з’ясовувало, чи не було з боку командира молодецтва і невиправданого ризику. Карти і схеми маневрування До-10 учались послідовно цр в штабах 29-ї дивізії, потім в 15-й ескадрі, потім у Владивостоці, в штабі Тихоокеанського флоту, нарешті, дійшла справа і до Головного штабу ВМФ у Москві. Ніхто не зміг знайти в маневруванні підводного ракетоносці нічого поганого. В Рибальське прийшов вердикт: капітана 2-го рангу Іванова та інших відзначилися підводників нагородити. 36-річного командира представили до звання Героя Радянського Союзу. Його подвиг оцінили всі, крім політпрацівників. Начальник політуправління наклав свою резолюцію: «Іванов — командир молодий, і всі нагороди у нього попереду». В чомусь він мав рацію, цей цінитель чужого мужності, Іванов потім отримав орден Червоної Зірки, орден «За службу Батьківщині в ЗС СРСР». Але Золота Зірка так більше і не просяяла відважному підводникові. А за ту, воістину зоряну свою атаку Іванов був нагороджений за іронією долі і незграбності начальства відразу трьома біноклями: від командира ескадри, командувача Тихоокеанським флотом і головкому ВМФ СРСР. Що називається, зри, командир, в корінь… Добре ще, що не трьома электробритвами. Адже теж — «цінні подарунки» рідної нагородній системі.
Першим відкрив Росії і світу подвиг командира До-10 і його екіпажу колишній товариш Іванова, капітан 1-го рангу Геннадій Дрожжин. У журналі «Капітан» він писав про ту зухвалу атаку: «.. .Виконати все це коштувало такої витримки, мужності, холоднокровності і напруги розуму, що людям, далеким від усього цього, «не зрозуміти, на вагах не зважити», як сказав поет. Це тепер рівень автоматизації досяг такого ступеня, що 90 % розрахункових робіт бере на себе електроніка. А тоді, більше тридцяти років тому, на човнах превалювала електромеханіка, а електроніки було відносно небагато. Замість неї доводилося «включити» мізки… Від уміння спостерігати, аналізувати, узагальнювати, приймати рішення на основі зроблених висновків залежало все. І, звичайно ж, треба було добре володіти обчислювальної математики, вміти рахувати і оцінювати ймовірності…»
Дрожжин ж назвав іванівську атаку останньої «атакою століття» двадцятого століття, уподібнивши її діянню командира З-13 Олександра

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code