Порушники глубин стор. 108

вання як би з боку, відчув щось схоже на жах. Дві величезні ядерні «коломбіни» з чималою швидкістю заходили в хвіст один одному, як винищувачі, причому на гранично малій «висоті», причому орієнтуючись тільки на шуми гвинтів…
Такі «ігри» пригадає будь командир-підводник, ходив до моря. Одним щастило, іншим не дуже: стикалися, але все ж розходилися по своїх базах нехай з вм’ятинами, але без трупів…

«КІПИ ХОК» ЙДЕ В ЙОКОСУКУ…

Така ось вона, Русь… Зустрінеш у тверському лісі діда-грибника з околишньою села, разговоришься, і з’ясується, що цей дід у своєму минулому колишній командир атомного підводного човна, капітан 1-го рангу у відставці. І що це саме він таранив американський авіаносець «Кітті Хок» в роки холодної війни…
Як все це сталося…
Йшов двадцять восьмий рік Великої холодної війни… І була вона в самому розпалі.
Будь-які вчення, будь-які маневри, будь вихід у море угрупування бойових кораблів — радянської, американської сторони— проходять під взаємним прицілом підводних човнів і надводних кораблів. Так що кораблі, коли і США, і Радянський Союз перебувають під постійним ракетним прицілом. У відповідь на розміщення ракет біля кордонів СРСР генеральний секретар ЦК КПРС Юрій Андропов прийняв «адекватні заходи»: з 1983 року до західних і східних берегів Сполучених Штатів стали направлятися атомні підводні човни з балістичними ракетами, подлетное час яких цілком уравнивалось з підлітним часом американських «евроракет». Вони несли там постійне бойове чергування. Тепер уже не з острова Куба, а з навколишніх океанських глибин дивилися на США ядерні боєголовки далекобійних ракет…
Такий вид бойової діяльності вимагав величезної напруги і від людей, і від кораблів, від усіх підводників — і сіверян, і тихоокеанцев. Три роки пропрацював цей гігантський підводний конвеєр — до тих пір, поки не настала епоха «нового мислення», поки в Атлантиці не затонув радянський атомний підводний ракетодром К-219.
Отже, 1984 рік… Не найспокійніший на планеті. На Близькому Сході палає війна між Іраком і Іраном. В Індії вбито прем’єр-міністр Індіра Ганді. Смута в Польщі — зіткнення гданських робітників з поліцією. В самому розпалі підводні походи по Великому циклу.
А тут в Японське море увійшла ціла американська ескадра на чолі з ударним авіаносець «Кітті Хок». А це 76 тисяч тонн водотоннажності, 90 літаків та екіпаж військового часу понад 4000 чоловік. 5882 тонни авіаційного палива. Чотири гвинти повідомляли йому швидкість в 35 вузлів. Авіаносець йшов в охороні крейсерів «Лонг Біч» і «Тікондерога», трьох фрегатів ОРО (з керованою ракетною зброєю) і двох есмінців. Авіа-носную ударну групу (АУГ) супроводжували танкер і плавуча база. Природно, залишити без уваги такий загін радянський Тихоокеанський флот не міг. Тим більше, що американці проводили навчання, відпрацьовуючи взаємодія з кораблями Японії і Південної Кореї, під кодовою назвою «Тім Спіріт—84» («Командний дух»).
Наводжу розповідь майже дослівному викладі командира До-314, тоді капітана 2-го рангу Володимира Євсеєнко:
— Ми готувалися до дальнього походу в Індійський океан з заходом у в’єтнамський порт Камрань, а потім в Сомалі. В полігоні бойової підготовки отримую радіо: «Підготувати ПЛА до тривалого стеження за АУГ США». Я сподівався, що командування передумає — адже ми ще як слід не відпрацьовані і на спостереження піде «репетують корова», підводний човен 627-го проекту. Але командир нашої 26-ї дивізії, контр-адмірал Бєлоусов був непохитний: «Підете ви!»
Ввечері повернулися на базу — в бухту Павловську — і завантажилися з бойового варіанту «пошук і тривале стеження». Доповів рішення контр-адміралу Геннадію Даниловичу Агафонову і в 6 ранку 10 березня відійшов від пірса і рушив у центральну частину Японського моря. На четверту добу за даними власної радіорозвідки (групи ОСНАЗ) і по наведенню з берегового КП вийшов на гідроакустичний контакт з АУГ.
Сім діб тримав контакт з головною метою, тобто з авіаносцем «Кітті Хок». При черговому спливанні на опорний сеанс зв’язку поблизу південнокорейських островів Чугда і Ногда я довго не міг поринути в очікуванні квитанції на моє радіо. В цьому районі дуже погана прохідність радіохвиль — «яма», як

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code