Порушники глубин стор. 110

турбогенератора. Піднімати ми їх не стали. Американці останнім часом ставили на них самоликви — даторы, не вистачало нам ще НП і з буями…
В цей же час «Кітті Хок» йшов в японську базу Йокосука. Там його відразу ж поставили в док і знайшли у днищі пробоїну размером 4×6 метрів. Дірка утворилася від нашого гвинта і як раз в районі цистерни авіаційного палива. Через неї витекло кілька тисяч тоні авіагасу. Як він у них там не спалахнула — одному богу відомо. Всім пощастило ми не затонули, вони не згоріли.
В базі стали розбиратися. Причина зіткнення — ми визначили тип гідрології як № 1, а фактично вона була № 2, за даними ВПК «Адмірал Виноградов». А це означає, що шар стрибка проходив по глибині 30 метрів. Ми ж не могли ним скористатися, оскільки всі керівні документи зобов’язували нас триматися не вище безпечної глибини — 50 метрів. З цієї причини ми й не чули авіаносця, вийшли на небезпечне зближення. Коли БІП — бойовий інформаційний пост доповів мені дистанцію до головної мети в 60-70 кабельтових, вона, ця дистанція, фактично була в рази менше: 10-15 кабельтових. І якщо врахувати нашу чималу швидкість… На такій дистанції я і ходових вогнів «Кітті Хока» не виявив — з-за величезної висоти борту. Звичайно, командир завжди правий і завжди винен. Була частка і моєї вини, не заперечую. Але море є море, у нього своя фізика і своя логіка…
Загалом, мене з посади командира підводного човна зняли, перевели служити на берег. Для мене це було ударом крутіше удару у гвинти. Пропонували мені потім знову повернутися на місток. Але, коли я дізнався, про яке кораблі йдеться м роздовбаному 675-му проекті, догнивавшем біля причалу, № відмовився. Краще старпомом на плаваючу човен, ніж командиром на таку труну.
Прикро, звичайно. Долі командирів у нас вирішували політпрацівники. В моєму випадку вони забули, що за одного битого двох небитих дають. Адже всі ж ми повернулися без людських втрат та й «супостата» з бойової лінії надовго вивели.. .
Друзі потім жартували: напиши командиру авіаносця, нехай в Америку в гості запросить. А я їм: «Дурнів немає, він мені потім такий рахунок виставить!»
Фотографія «Кітті Хока» висить у мене в гаражі…
Ну, що тут скажеш?! Командирів-аварійників у нас ніколи не любили. Не важливо, на яку суму державі обходилася

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code