Порушники глубин стор. 136

— Товариш командир, вас тут за звукоподводной зв’язку викликають!
— Хто викликає?
— Не можу знати!
Подумав спочатку, що це наша підводний човен, з якої ми у парі ходили. Але у неї район за сто миль, якщо не більше. Ніяка ЗПС не пройде. А до Росії ще півсвіту… Входжу в рубку акустиків і тут чую, російською мовою з великим акцентом повільно вимовляють: «Віктор-три, я вас-аблюдаю! Віктор — три, я вас-аблюдаю…» Американець!
Ну, думаю, якщо б ти нас спостерігав, то й мовчав би. А так ще тільки намагаєшся це зробити. На психіку тиснеш… Ну, нерви у нас не з лика шитий… Спробуй выковыряй нас з цієї розколини!
* * *
Прізвище Бутакова відома на російському флоті чи не з пушкінських часів, коли з Морського корпусу був випущений мічман Олексій Бутаков, що став згодом відомим мандрівником, гідрографом, контр-адміралом. Його ім’я залишилося на картах Аральського моря. Увійшли в історію вітчизняного флоту брати Григорій та Іван Бутаковы, адмірал, віце — адмірал. Відчайдушний сміливець Григорій Іванович Бутаков ще мічманом отримав два бойових ордени за участь у боях на Кавказі. Але він був справжнім моряком і знавцем морів. Так, за складання лоції Чорного моря був нагороджений діамантовим перснем. По-справжньому прославився під час російсько-турецької війни, коли, командуючи пароходофрегатом «Володимир», захопив турецько-єгипетський пароплав «Перваз-Бахрі». Службу закінчив командиром Санкт-Петербурзького порту.
Його молодший брат, Іван Бутаков здійснив кругосвітнє плавання на знаменитому фрегаті «Паллада». Особливо зауважимо його участь в Американській експедиції російського флоту, коли в 1861 році російські моряки прийшли на виручку США, відстоювала свою незалежність.
У роки Першої світової війни на російському флоті служили відразу сім Бутаковых — з них два контр-адмірала, два капітана
1-го рангу, капітан Корпусу гідрографів, прапорщик за адмірал-тейству і мічман Григорій Олександрович Бутаков, продливший найстарішу флотську династію аж до 1978 року. У роки Великої Вітчизняної війни, капітан 1-го рангу Бутаков командував від-слушною дивізіоном канонерських човнів.
Коли я дізнався про подводнике контр-адмірала Григорія Лукиче Бутакове, я був впевнений, що він теж із цього блискучого сімейства Бутаковых. І хоча Григорій Лукич заперечує це, я не вірю в простий збіг відразу чотирьох спадкових рис: імені, прізвища, морської професії і адміральського чину. Не дарма в Японії всіх однофамільців вважають родичами і навіть забороняють шлюби між носіями однієї і тієї ж прізвища.
Як би там не було, немає сумнівів, що рід Бутаковых з гордістю зарахував би до свого древу і підводника-атомника Бутакова, який народився у далекому уральському селі в сім’ї простих селян.
Григорій Бутаков:
— Американці остервенели. Вертольоти підняли, почали намацувати мене, напевно, десь хватанули… Двоє вели, а третій перевіряв спостереження разом з «Оріоном». Ну, я знову своїм улюбленим прийомом — пішов під один з кораблів. Вони нарешті зрозуміли, де я ховаюся від них. І цей фрегат, під який я пішов, рвонув вперед. Він дає 15 вузлів, і я теж. Він 20, і я 20. Він 30, і я 30. Так і ходили, поки поблизу не виявилася велика мета. Потім застопорив турбіни, став слухати. Транспорт який йшов у Сіетл я під нього. І знову повернувся на вихідну. Мені саме головне, щоб мене у відкритий океан не вигнали. Там-то вони разгуляются, буїв накидають, нікуди не втечеш. А тут, в узкости, в скрутних обставинах можна було грати в «кішки — мишки». Як кажуть китайці, найбезпечніше у пащі тигра. Ось я в цій пасти і ховався. Головне, що встиг виконати завдання. Шуми «Мічигану» у нас вже були на магнітофоні…
Так що, незважаючи на хвалену протичовнову оборону, можна було працювати біля входу в американські бази.
Все-таки екіпажі у нас в той час були дуже добре відпрацьовані. У мене виходило в морях по двісті діб на рік. Кораблів
багато надходило, треба було їх відпрацьовувати… От і ходили. Навіть у той рік я ходив аж на трьох човнах.
З того походу ми повернулися в базу 20 жовтня — всі живі і здорові. До нас на човен примчав начальник штабу дивізії, глянув у наші звіти. «Що ви там натворили?! Негайно журнал переписуйте!» А як його перепишеш, там у нас стільки епізодів

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code