Порушники глубин стор. 14

єдиного трупа на борту, чого не скажеш про інших, куди більш мирних автономках.
Зустріли 69-ю бригаду похмуро. З Москви вже приїхали, як висловився один із командирів, «сиві чоловіки з хлоп’ячої іскрою в тазиках і великими лопатами — лайно копати». У комісії з Головного штабу була одна задача: призначити винних «за втрату скритності». Ніхто з перевіряючих не хотів брати в толк ні обставини походу, ні промахи московських штабістів, ні реальне співвідношення сил. Лише професіонали розуміли, яку безпрецедентну завдання виконали екіпажі чотирьох човнів. «Живими не чекали!» — чесно зізнавалися: вони. Розумів це і командувач Північним флотом адмірал Володимир Касатонов, який не дав на заклання ушлим москвичам своїх підводників. Більш того, підписав нагородні листи на всіх відзначилися. Дарма, що в Москві ці уявлення поклали під сукно…
Маршали з Міністерства оборони і партійні бонзи з ЦК КПРС довго не могли зрозуміти, чому підводникам рано чи пізно доводилося спливати на поверхню. Командирів кораблів викликали тримати відповідь у Великий будинок на Арбаті. Розбір вів перший заступник міністра оборони СРСР, маршал Радянського Союзу Андрій Гречко.
Розповідає капітан 1-го рангу у відставці Рюрик Кетов: «Питання стали задавати один чудніше іншого. Коля Шумков, наприклад, до-кладывает, що змушений був спливти для зарядки батарей. А йому:
— Яка така зарядка? Яких там батарей? На якій відстані від вас були американські кораблі?
— Метрах в п’ятдесяти.
— Що?! І ви не закидали їх іранатами?!
Дійшла черга до мене.
— Чому за американським кораблям не стріляв? — гарячкував Гречко.
— Наказу не було.
— Та ви що, без наказу, самі придумати не змогли?
Тут один з цековських дядьків тихенько по склянці постукав. Маршал як не кричав, а почув, одразу принишк. Але довго не міг дотумкати, чому ми змушені були спливати. Ще раз по-яснили, що ходили ми до Куби на дизельних підводних човнах, а не на атомних. Дійшло!
— Як не на атомних?!! — заревів маршал.
Зірвав з носа окуляри і хвать ними по столу. Тільки скла дрібними бризками полетіли. Вище військово-політичне керівництво країни вважало, що в Карибське море були спрямовані атомні човни. Пізніше мені стало відомо, що одну атомну човен послали попереду нас, але у неї щось зламалося, і вона змушена була повернутися в базу.
А лукаві царедворці не стали передокладывать Хрущову, які саме човна пішли на Кубу.
Слава Богу, що у капітана 1-го рангу Агафонова і його командиров вистачило витримки і державного розуму, щоб не

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code