Порушники глубин стор. 145

Тоді адмірал флоту В. Капитанец, до того часу член ЦК КПРС, переконав члена Політбюро ЦК КПРС Л. Зайкова напружити нашу електронну промисловість.
До літа 1986 року на Північному флоті вже було п’ять диво — приставок. Їх збирали в Полярному, в халупі на березі Катерин-нинской гавані, поруч з причалами підводних човнів.
Коли адмірали Бондаренко і Волобуєв, начальники управлінь Главкомата ВМФ, минаючи командира ескадри Ларіонова, прийшли в «лабораторію гучності» до капітан-лейтенанту Кури — шеву і запитали його, яку дистанцію може гарантувати його «Ріца», той відповів: Сто миль.
Не повірили. Показав розрахунки… Потім Бондаренко ляснув його по плечу.
— Ти, урод, де ж ти раныпе-то був? У тебе коньяк є?
Добули пляшку коньяку і випили за успіх майбутньої операції. В катер комфлота сідали з піснями…
* * *
У секретних документах ця операція носила кодову назву «Атріна» — абсолютно штучний термін, придуманий так, щоб навіть смисловий відтінок слова не видав суті справи. Тим не менше мені здається, що автор цього «півнячого слова» свідомо, а скоріше, підсвідомо ввів у нього перший склад до диво-приладу «Ріца».
Операція «Атріна» була настільки секретною, що про неї не знали навіть особливі відділи, що представляють на флоті КДБ. Атомарини з Західної Обличчі поодинці заходили спочатку в Сєвєроморськ, там на них ставили «Ріцу», і після цього вони йшли в океан.
«Ріца» дозволяла контролювати граничну дистанцію між підводними човнами в завісі. Таким чином, всі п’ять човнів, які брали участь в операції «Атріна», могли утворити «гребінку» для прочісування Атлантики завдовжки 500 миль! А головне, що американські противолодочники, не вірячи в таку дистанцію між російськими підводними човнами, безрезультатно б шукали їх за старими схемами побудови в завісу! Так воно потім і сталося.
Капітан-лейтенант запасу Ст. Куришев:
. Була і ще одна важлива причина, по якій дивізія атомохода спрямовувалася і Атлантику. До того часу американські ПЛАРБы, озброєні балістичними ракетами системи «Трайдент», перестали виходити в Атлантику. Зі збільшенням дальності польоту ракет їхні стартові позиції посунули ближче до берегів США. Вони могли завдавати ударів по СРСР навіть з глибин Мексиканської затоки. Треба було розвідати позиційні райони «Трайдентов». І приставка «Ріца» як не можна краще підходила для цієї мети. Саме нею і оснастили призначені «Атрину» атомоходы.
Про те, в якій непростій обстановці відбулося бойове хрещення «Рицы», мова піде нижче, у розділі «Рейд «Чорних принців»». А поки що зауважимо, що день 11 квітня 1987 року може по праву вважатися святом радянської акустики, вдень гідроакустичного реваншу. Саме в той день ми встали врівень з американцями в області гідроакустичних технологій. І ось чому.
11 квітня атомний підводний човен під командуванням капітана 2-го рангу Миколи Попкова йшла в глибинах Атлантики. Попков збирався прилягти в своїй каюті після тривалої командирської вахти, але в цей момент оператор «Рицы», мічман Шильдяев доповів про мету, взятої приставкою на позамежної дальності. З Попкова миттєво злетів сон. Вірячи в ефект «Рицы», командир 8 (!) годин йшов по «віртуальному» пеленгу, поки не вийшов на акустичний контакт з американським підводним ракетоносцем. Взяв його за 40 миль і вів спостереження за ним протягом 11 годин.
А Куришев нічого про це не знав. Його перевели з Полярного (можливо, подалі від зайвих очей) в Архангельськ, викладачем в школу молодших спеціалістів ВМФ. Начальник школи був дуже здивований, коли на адресу капітан-лейтенанта Курышева прийшла вітальна телеграма від адмірала флоту В. Капі — танцю.
А далі доля «Рицы» була сумною. У 1988 році помер адмірал Р. Бондаренко. Потім пішов з життя адмірал Ст. Коробів.

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code