Порушники глубин стор. 147

Частина п’ята
ВІД «АПОРТУ» ДО «АТРИНЫ»
ОПЕРАЦІЯ «АПОРТ»: РУСЬКА «КАРУСЕЛЬ»

Вона почалася в травні 1985 року. Саме до цього часу пік холодной війни у світі, а значить, і в Світовому океані досяг най — высшеш межі. Американські атомні підводні човни з міжконтинентальними ракетами зайняли свої позиційні райони в Північній і Центральній Атлантиці. Треба було показати потенційному противнику, що для його підводних ракетодромов в Атлантиці безпечних районів немає, а найголовніше, виявити ці райони, розвідати систему охорони ПЛАРБ — підводних атомохода з балістичними ракетами в шахтах. Ось для цієї мети і була задумана операція «Апорт».
Добре розуміючи, що успіх будь-якої бойової операції в її раптовості, а гарантія раптовості — скритність підготовки, Шевченко обмежив коло посвячених осіб і провів ряд заходів щодо дезінформації. Треба було маскувати наші маршрути, і все було так, як ніби ми йдемо до Гібралтару, в Середземне море. Ось тільки виявилися чомусь в Карибському. А підгадали таким чином, що як раз з Середземного моря поверталася з планової бойової служби “ атомна підводний човен. І все виглядало дуже переконливо: їй на зміну йдуть нові «одинички».
Розробляли її офіцери 1-ї флотилії і входила в неї 33-ї дивізії атомних підводних човнів на чолі з комдивом—молодим, енергійним і для своїх років вельми досвідченим підводником, капітаном 1-го рангу Анатолієм Івановичем Шевченка. Натхненниками цієї операції були начальник Управління протичовнової боротьби ВМФ віце-адмірал Е. Волобуєв і перший заступник головкому адмірал Р. Бондаренко.
Згадує бывпшй гаавнокомандующий ВМФ адмірал прапора Володимир Чернавін:
—Ми присвоїли підводним човнам позивні буксирів, мінно-торпедних барж, тобто при неминучому радиообмене з берегом наші кораблі йшли під маркою зовсім інших сил.
Навіть начальник особливого відділу дивізії, професійний контррозвідник, і той не запідозрив, що дивізія готується до круп-номасштабной операції. За добу до виходу кораблів у морі Шевченко запропонував начальнику особливого відділу розписатися під датою свого письмового повідомлення про початок операції.
— Де ж я вам за один день знайду стільки уповноважених? — здивувався той.
Проте знайшов, і 29 травня 1985 року дивізія почала розгортання…
Віце-адмірал у відставці Анатолій Шевченко добре пам’ятає ті гарячі дні:
— Я отримав завдання буквально в декількох словах: підготувати дивізію до виконання великомасштабної протичовнової операції в конкретному районі північно-східної Атлантики — в районі Ньюфаундлендской банки.
Там, за розвідданими, перебувало кілька районів бойового патрулювання американських ракетних підводних човнів з баллі-стическими ракетами. Необхідно було розкрити підводну обстановку і зрозуміти, іде, в яких точних районах і якими силами ви-ходять ПЛАРБы на бойове чергування, зрозуміти систему охорони під-водних ракетоносців на позиціях. А їх охороняли протичовнові підводні човни — і «Стерджены», і вже «Лос-Анжелесы».
Отже, командувач 1-ї флотилії, віце-адмірал Євген Чернов видав мені координати пошукового району. Він був неправильної форми, що віддалено нагадувала яйце. Термін операції — два тижні. «Задум, — сказав наостанок віце-адмірал Чернов, — доповісти мені особисто післязавтра».
Час мізерно мале. До того ж ніхто не звільняв мене від поточних справ на дивізії. Але я повинен був грамотно розробити за-мысел командувача флотилії для того, щоб його затвердили і у штабі Північного флоту, а потім і в Москві — Головному штабі ВМФ.

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code