Порушники глубин стор. 151

ландией. Так ось, за роки наших багатьох бойових служб протичовнові сили НАТО навчилися перехоплювати радянські підводні човни саме на цьому головному маршруті розгортання. Треба було трохи провчити зазнавшегося «ймовірного противника» і показати, що при необхідності ми можемо стати «невловимими месниками», тобто діяти досить приховано для нанесення удару, «удару відплати». Інакше кажучи, «політиці канонерок» ми повинні були протиставити цілком адекватну політику підводних крейсерів». Це по-перше.
По-друге, адмірал флоту Володимир Чернавін вирішив зробити те, що не вдалося його маститому і могутньому попереднику — розкрити райони бойового патрулювання в Атлантиці американських атомних підводних ракетоносців.
Вибір головнокомандуючого ВМФ СРСР адмірала флоту Ст. Чернавина невипадково впав на 33-ю противоавианосную дивізії атомних підводних човнів Північного флоту, оснащену до того часу найбільш сучасними кораблями і укомплектована досвідченими офіцерами-підводниками.
Згадує колишній командувач Північним флотом, адмірал флоту Іван Капитанец:
— Планом 1986 року передбачався двомісячний похід на бойову службу 33-ї дивізії в складі п’яти атомних підводних човнів проекту 671РТМ. Однак через зміни командирів і зриву термінів ремонту похід перенесли на березень—травень 1987 р. Підготовка та відпрацювання дивізії атомних підводних човнів перебували під моїм особистим контролем, і командувач флотилією з командиром дивізії щомісяця доповідали про хід підготовки до бойової службі.
Для розіграшу плану походу в тактичному кабінеті були зібрані корабельні бойові розрахунки всіх атомних підводних човнів і штаб дивізії.
З підводних човнів 33-ї дивізії сформували дві тактичні групи:
ТГ № 1 (на чолі з командиром дивізії — капітаном 1-го рангу Анатолієм Шевченком) у складі трьох атомохода: До-299 (командир—капітан 2-го рангу Михайло Клюєв), До-244 (капітан 2-ш рангу Володимир Аліков), До-298 (капітан 2-ш рангу Микола Попков); ТГ № 2 у складі двох «одиниць» (на чолі з начальником штабу дивізії — капітаном 1-ш рангу Равкатом Чеботаревским): До-255 (капітан 2-го рангу Борис Муратов) і До-298 (капітан 2-ш рангу Микола Попков).
На занятті головна увага зверталася на суворе дотримання місця і графіка кожної підводним човном у смузі руху. При виявленні іноземних підводних човнів на переході потрібно було встановити за ними стеження з урахуванням графіка руху дивізії. Було розглянуто потайне форсування Исландско-Фарерські кордону з урахуванням гідрології, струменевих течій і рельєфу дна. Програні варіанти пошуку підводних ракетоносців у протичовнових операціях і взаємодія з додальній протичовнової авіацією, літаки якої діяли з аеродромів Куби.
Мета походу — проведенням трьох протичовнових пошукових операцій розкрити підводну обстановку біля східного узбережжя США, в північно-східній Атлантиці і Норвезькому морі в районах бойового патрулювання ПЛАРБ. Пошук здійснити спільно з ГІСУ «Вайгач», літаками Ту-142м (з аеродромів Куби) і великого розвідувального корабля «Закарпаття».
Адмірал флоту Володимир Чернавін:
— Отже, п’ять багатоцільових атомних підводних човнів, п’ять командирів, п’ять екіпажів повинні були швидко і таємно підготов-витися до небувалого спільного плавання в Західній півкулі планети. Щоб вона й справді стало неприємним сюрпризом нашим недругам, щоб приховати зміст операції від всіх видів-товской розвідки (а ми — я маю на увазі підводні атомні сили Північного флоту — знаходились в епіцентрі уваги всіх думки-мих і немислимих розвідувальних засобів, починаючи від древньої, як світ, агентурної мережі і кінчаючи супутниками-шпигунами), у 33-ї дивізії було проведено потужну легендування. Навіть командири Човнів тільки в самий останній момент дізналися, куди і навіщо ви-ходять їхні кораблі.
На початку березня 1987 року із Західної Обличчі — бази на Кольському півострові — вийшла перша підводний човен майбутньої завіси. Че-

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code