Порушники глубин стор. 167

собі уявити, що б сталося, якби ключ потрапив в уранові стрижні. Аварія загрожувала б перегорання каналів і розповсю-странением активності… зрештою факт став дійсністю. Щоб отримати ключ і поставити захисні пристрої для кожного каналу, вирішили вивантажити свіжу активну зону і після установки захисних пристроїв провести повторну завантаження. Все це затягнуло час і без того куди як довгого ремонту. Поспішали. Тому монтаж системи управління і захисту реактора був проведений за старими кресленнями, виготовленим ще на стадії будівництва човна, а потім забракували. Загалом, комплект креслень виявився не скоригованими. В результаті переплутали фази електроживлення в механізмах реактора. Відбувся, як кажуть фахівці-атомники, «неконтрольований вихід на потужність» ядерного котла. Несанкціонованого пуску вчасно не помітили. В реакторі і в системі першого контуру різко зросли температура і тиск. До біди залишалися лічені миті. На щастя, лопнув компенсатор головного насоса, який спрацював як «позаштатний» запобіжний клапан.
Аварія обійшлася малою кров’ю: локальної розгерметизацією першого контуру і викидом в необитаемое приміщення декількох тонн слабо радіоактивної води. Ніхто з моряків не постраждав. Мені, як начальнику Технічного управління флоту, вступив невиразний, але заспокійливий доповідь. Я послав в Северодвинск свого заступника, а на наступний день вилетів сам.
Зібралася міжвідомча комісія. Пропозиції комісії по відновленню були найпростішими і кардинальними за змістом, але нереальними по суті. Пропонувалося замінити частину обладнання постраждалої енергоустановки на нове. У природі запасного обладнання не існувало, воно було замовлено при будівництві ПЛА, але не зроблено.
Для його виготовлення потрібно кілька років. Таке рішення задовольнило всіх членів комісії, представників ВМФ, так як ніхто з присутніх не ніс відповідальності за боєздатність флоту.
Оглянувши місце аварії, порадившись з технологами і зварниками, встановивши аккордную плату, я, як «господар» корабля і голова комісії, прийняв інше рішення. Віддаюжив заварити тріщину і провести в «холодну» і в «гарячу» випробування атомної установки. Випробування і зняття параметрів запропонував проводити за участю членів комісії за своїми напрямами. Більшість членів комісії відмовилися (кріт мо проектантів Н.Ф. Шульженко). Тим не менше ми взялися за справу. Тріщину заварили. Головна енергоустановка витримала всі випробування. Був проведений доповідь командувача Північним флотом, адміралу Ст. Н. Чернавину. Командувач схвалив наше рішення і результати випробувань. Підводний човен К-162 знялася зі швартових і пішла в головну базу флоту, а висока міжвідомча комісія продовжувала сперечатися, що і як робити.
«Золота рибка» з завареною тріщиною в першому контурі відплавала ще десять років нМ тобто до кінця встановленого терміну служби.
Нині унікальна підводний човен доживає свого важкий і славний вік на корабельному кладовищі Северодвинск, серед інших підводних велетнів, на чиїх «китових» спинах трималися коли-то морська могутність і міжнародний престиж нашої держави. Хіба не заслуговує неперевершений, підкреслюю — неперевершений протягом чверті століття, а можливо, і ще довше, чемпіон світу з підводного швидкості кращої долі, ніж гнити біля причалів відстою? Крім усього іншого, це живий пам’ятник і нашим морякам-підводникам, які досягли в запеклій боротьбі за панування в глибинах океану паритету з підводним флотом США, і свідчення майстерності наших російських умільців, чиїми руками і чиїм розумом були побудовані найбільш глибоководні і найбільш швидкохідні підводні кораблі двадцятого століття та й поки двадцять першого теж.

ХОДІННЯ ЗАТРИ ГЛИБИНИ

Запам’ятайте цю дату: 4 серпня 1984 року. Саме в цей день атомний підводний човен К-278, яка стала через п’ять років печаль-але відомої як «Комсомолець», здійснила небувале в історії світового військового мореплавання занурення — стрілки її глибиномеров спочатку завмерли на 1000-метровій позначці, а потім

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code