Порушники глубин стор. 171

Але це було на ступінь нижче того, на що представляли. Командир ішов на Героя…
Полковник медичної служби Євген Нікітін, автор книги «Холодні глибини», висловився на цей рахунок більш виразно:
Повернувся з випробувань корабель відвідав командувач Північним флотом, адмірал В. М. Капитанец. Він привітав усіх з успішним проведенням головних випробувань, назвав екіпаж перед строєм «екіпажем героїв» і наказав представити всіх його членів до державних нагород.
Нагородні листи на членів екіпажу були оформлені і передані командувачу флотом. Однак нагородження героїв — підводників не відбулося. Заперечило Політуправління флоту, яке не побачило заслуги екіпажу в підкоренні бойової підводним човном тысячеметровой глибини. Не побачило, можливо, тому, що, крім политработника в. І. Кондрюкова (штатного замполіта К-278. — Н.Ч.), у списку представлених до нагород не було жодного политотдельца. Не зрозуміли працівники політуправління, що народжувався якісно новий підклас підводних кораблів…
А потім і зовсім ніхто не захотів говорити про нагороди—К-278, «Комсомолець» назавжди пішов у ту безодню, в якій і поставив колись свій світовий рекорд…
На жаль, про те уникальнейшем досягненні не повідомило ТАСС. І прізвище командира, яка вчинила це немислиме занурення, не стала надбанням широкої гласності. Назву її, як архівне відкриття, в надії, що одного разу вона увійде в усі підручники морської історії і монографії: капітан 1-ш рангу Юрій Зеленський.
На сором своєму, за нашою єдиною з ним зустрічі я не зміг сказати йому слова, гідні його подвигу. Ми сперечалися…
було в перші дні після загибелі «Комсомольця». У повному відчаянии від такої втрати (там, в Норвезькому морі, загинув і мій добрий товариш, капітан 1-ш рангу Талант Буркулаков) підводники і інженери, журналісти і рятувальники сходилися стінка на стінку. Сперечалися про все — винен екіпаж Ваніна, надійно була спроектована і побудована човен, вчасно прийшли рибалки-рятувальники, чому не спрацювала, як треба, рятувальна служба ВМФ… Ламали списи точно так само, як через десять років доведеться ламати їх у дні трагедії «Курська». Списи? Швидше, старі граблі наступати на які вже до сказу боляче і прикро… На ось такій ноті ми й розійшлися. «Безкінний» Зеленський відбув незабаром в Северодвинск, на його кар’єрі був поставлений хрест, оскільки він став перечити висновками урядової комісії та посмів не тільки мати свою особливу думку, але і публічно її висловлювати.
Десь на Білому морі тихо і безрадісно закінчив він свою флотську службу капітаном-диспетчером заводський гавані в Северодвинске…
А ім’я його повинно бути в Пантеоні підводного флоту Росії. Національний герой. На жаль, не визнаний і нікому не відомий, як і більшість героїв нашого флоту. Їх спіткала доля героїв Першої світової війни. Тоді гримнув Жовтневий переворот і розпочався новий відлік часу, новий рахунок заслуг і подвигів. Щось подібне сталося і після серпня 1991-го. До того — режим секретності, після того — режим непотрібності…
І все-таки капітан 1-го рангу Юрій Зеленський був першим у світі підводником, який повів свій корабель за кілометрову позначку глибини. Запам’ятаємо це назавжди.
* * *
На щастя, мені довелося знову зустрітися з Юрієм Зеленським. Цього разу не поспіхом, грунтовно — в петербурзькому Клубі моряків-підводників. Колишньому командиру К-278 визнання його безспірного подвигу громадська організація — Академія проблем безпеки, оборони і правопорядку—вручала орден Петра Великого I ступеня. Це було в 2005 році. В кают — компанії клубу зібрався весь колір підводного флоту Росії —

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code