Порушники глубин стор. 22

помилуватися кожним твоїм рухом… Прочитав в одній наукового книзі, що тільки морякам, льотчикам і шоферам притаманне одне психологічне властивість: уважно стежити за обстановкою і при цьому весь час думати про найпотаємніше. Саме так я відстояв всі свої вахти — з думками про тебе.
Співають гвинти. Спливати ще не скоро.
Але в герметичному череві корабля. Ми знаємо все,
Про зітхає море,
І все, Про що тривожиться земля.
А нагорі вже потягнуло північчю. Морозець в повітрі. Всю ніч горіло полярне сяйво. Норвезьке море сильно штормить, і нас здорово кладе. Швидкість впала. Дожигаем останні тонни соляра. Нам назустріч вислали танкер. Але передача палива на такій хвилі неможлива. Механік вигадав якусь пекельну суміш з масла і води. Йдемо на ній, але все-таки йдемо…
Сьогодні в 11.30 я побачив землю. Це були обриси норвезького берега. Але скоро з’являться і наші сопки. Завтра відкриються наші маяки, і моя вахта буде входити в Кольську затоку…
На «пекельної суміші» механіка протягнули недовго — тільки до вхідних маяків в Кольську затоку. Далі пішли на електромоторах. Запасу енергії вистачило, щоб тільки-тільки дотягнути до причалу — з того кінця світу…
Переможний мить! Моторам дано відбій.
І тільки шпиль ще крекче помалу.
Облізлої, обмороженої скулою
Підводний човен притискається до причалу».
* * *
В той день автору цього листа-щоденника, помічника командира підводного човна, капітан-лейтенанту Андрєєву так і не вдалося обійняти дружину. Він тільки зміг подзвонити їй по телефону.
— Софочка, кохана! Так був радий чути твій рідний, милий голос. Як я радий, що все добре скінчилося, що ви всі здорові!
Як я і припускав, мене сьогодні не пустили. Призначили де-журным по кораблю… Прийду завтра.
Слава Богу, — сказала, — живий…
Погляд виконаний і щастя, і борошна.
Ось я знову стою перед тобою
Після довгої, як вічність, розлуки…
ЗАМІСТЬ ПІСЛЯМОВИ
Роман підводника закінчився щасливо. Анатолій Петрович Андрєєв прожив з дружиною душа в душу сорок років, разом ви-ростили чудову доньку Лілію. Все сімейство, слава богу, живе нині в Петербурзі.
Лист з «карибської автономки» зберігається вдома, як історична реліквія. Власне, так воно і є: час зробило його документом історії, свідченням великої, справжньої любові. З дозволу автора я публікую його, трохи скоротивши і вставлення в текст вірші поета-підводника, капітана 2-го paiera Володимира Тыцких.
А ось капітан 1 -го рангу у відставці, командир-підводник Євген Шеховец, ходив під Кубу на Б-4 в якості штурманського офіцера, сам писав вірші, і досить непогані. Його вдова пере-дала голови з похідного щоденника свого чоловіка, тоді ще, в ті далекі роки капітан-лейтенанта.
«ІЗ ЗАВДАННЯМ ПАКЕТ ЛИШЕ В МОРЕ БУДЕ РОЗКРИТИЙ»
З похідного щоденника командира штурманської бойової частини підводного човна Б-4, капітан-лейтенанта Євгена Шеховца:
«Отже, ми в Полярному. У перші дні наш новий корабель визи-вал у підводників величезний інтерес. Дизельна торпедна під-водна човен другого повоєнного покоління, проекту 641 була хоч і серійної, але зовні дещо відрізнялася від своїх сестер-

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code