Порушники глубин стор. 23

попередниць. Вона мала нову гидроакустическую шумопеленгаторную станцію з діаметром бази 2 метри, встановлену в носі вище ватерлінії і закриту обтічником у вигляді гондоли з нержавіючої сталі. Ми до цієї «гулі» звикли і називали «бульбою». У тих, хто її бачив вперше, вона викликала глузування. А в Ленінграді, коли ми на День Військово-морського флоту стояли на Неві, я, будучи відпущеним на берег, почув, як «знавець» пояснював, що в потрібний момент «бульба» нібито розкривається і звідти вилітає ракета.
На перших човнах цієї серії спальні місця були влаштовані на дві третини екіпажу. Передбачалося, що при тризмінній вахті одна зміна пильнує, дві можуть відпочивати.
Але кожна наступна одиниця (є і таке напівтаємну назва ПЛ) оснащувалася чимось новим, хоч і вітчизняним, але традиційно громіздким. Наша човен була побудована в першій десятці і за рахунок додаткового радіоелектронного озброєння втратила чотирьох спальних місць. Через два роки я брав участь у прийманні чергової човни, яка втратила вже вісім спальних місць. Ми отримали за цю жертву кондиціонери розміром з дводверний шафа, завалений набік. Саме цьому 641-го проекту я віддав 24 роки і можу говорити про нього нескінченно і навіть співати. Обмежуся двома куплетами під «Ялинку» — першим і останнім:
Народилася наша човник Трохи років тому,
І колискою човники Було місто Ленінград. Народилася наша човник На верфі “Судомех», І хоч вона серійна, Але все ж краще всіх!
…В Полярному ми з ходу включилися в відпрацювання курсу бойової підготовки дизельних торпедних човнів. У досить короткий термін здали їх і вийшли в першу лінію. Стали «першим багнетом, у кому впевнений главком». І ось ще в кінці 1961 року пішли розмови про те, що і ціла бригада підводних човнів перебазується на Кубу… Чутки в Залярном завжди йдуть від «Циркульного» — по лінії ОБС (одна баба сказала). «Циркульний» — це перший житловий кам’яний будинок у новому радянському Полярному. Півкруглий, з колонами, він стоїть у центрі міста, підносячись над Катерининської гаванню, безпосередньо перед прохідною в подплав. На першому поверсі гастроном і промтовари.
Хто приніс цю звістку? Звичайно, помічник командира човна, капітан-лейтенант Юрій Кокорев. Він вже мав досвід базирова-ня в Албанії і до того ж був дуже красномовним: там, де Юрка, там говорив тільки він, інші — слухали.
Знову відновилася підготовка за темою «Кама». Екіпажі всіх чотирьох човнів, призначених до перебазування, пересе-лилися на плавбазу «Котельников». Туди ж переїхав і штаб бригади на чолі з контр-адміралом Євсєєвим, її командиром. Командир човна військового часу, він був першим комбригом, який отримав звання контр-адмірала.
За кілька діб до початку походу контр-адмірал Євсєєв, посилаючись на хворобу, відмовився йти в море. Сьогодні його затюкали в пресі, затоптали, а тоді перевели на посаду капітан — лейтенанта (помічника командира ПЛ). До свого сорому, і я був у числі тих, хто підтримував офіційна думка, а фронтовику Євсєєву залишалося тільки одне—померти. Що він через декілька місяців і зробив.
І раптом повна несподіванка: нікуди не підуть ні ракетні човни, ні надводні кораблі, підемо тільки ми — торпедні човни. Підемо таємно і без плавбази. Що тут почалося! Треба було завантажити численне майно, якого зазвичай човна в море не беруть, так званий базовий ЗІП. А це не одна вантажівка! Навіть парові шланги для опалення ПЛ довелося брати.
Так як плавбаза з нами не йшла, на човна був розподілений і штаб бригади зі своїм особистим і штабним майном. Нам до-став новий комбриг, капітан 1-го рангу Ст. Н. Агафонов і близько п’яти штабістів.

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code