Порушники глубин стор. 33

Десь за тиждень до виходу я отримав в гідрографії карти на похід — дев’ять великих рулонів. Як виявилося, це були карти всього Атлантичного океану, включаючи докладні плани всіх портів, аж до Конакрі. Зробити з них висновок, куди ж ми підемо, було неможливо. Ясно було тільки одне, що далі Атлантики не пошлють…»

КУДИ ПРОКЛАДАТИ КУРС?

«В ніч на 30 вересня 1962 року на 69-й бригаді була ого-лена бойова тривога, і всі чотири підводні човни стали пооче-редно підходити до причалу, де зібралася велика група офіцерів, адміралів і генералів. Там під покровом темряви і при ретельній охороні на кожну з човнів було занурене по одній атомній торпеді. До кожного виробу» було приставлено в якості наглядача по одному офіцеру з 6-го відділу флоту. Так екіпаж нашої Б-36 поповнився ще одним фахівцем.
Після навантаження атомних торпед човни відходили від пірса і ставали на якір прямо в Сайда-губі, після чого більше до пірсів не підходили. Спілкування з берегом було перекрито.
30 вересня вся бригада, а разом з нею і Б-36 вийшли у від-крите море. Крім офіцера-«пуголовка» (так називали фахівців з атомним головним частинам торпед і ракет), до нас на борт прибули група ОСНАЗ (радиоразведчиков) на чолі з капітан-лейтенантом Анікіним, а також флагманський механік бригади, капітан 2-го рангу Любимов. На Б-57 (командир — капітан 2-го рангу Савицький) йшов начальник штабу 69-ї бригади, капітан 1-го рангу Ст. Архипов. А на Б-4 (командир — капітан 2-го рангу Р. Кетов) тримав свій прапор командир бригади, капітан 1-го рангу Ст. Агафонов. Офіцери похідного штабу розмістилися і на Б-130, якою командував капітан 3-го рангу Н. Шумков.
Після виходу з Кольського затоки у мене виникло питання: куди прокладати курс? Але командир корабля на моє питання не від-відпо вів. Він тільки давав мені курс до найближчої точки повороту і час проходу, а там знову все повторювалося…

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code