Порушники глубин стор. 35

ний час можна було спостерігати, як есмінці швидко зближувалися з якимось судном. Ймовірно, вони проводили огляд корабля, після чого повертали геть від Куби і віддалялися.
Тепер вже протичовнові літаки США стали навідуватися в наш район один за іншим. То засікли з повітря наш перископ, то діяли за даними гидрофонов системи СОСУС (освітлення підводної обстановки), про існування якої ми тоді ще не знали. Літаки скидали навколо нас радіогідроакустичні буї системи «Джулли». Вони давали серію підводних вибухів для уточнення місця цілі за рахунок відображення човновим корпусом вибуховою гідроакустичної хвилі.
З цими системами ми теж були знайомі, але про призначення вибухів здогадалися, особливо після того, як радіорозвідники перехопили донесення літака з координатами виявленої підводного мети.
— Вже не наше місце передають? — спитав старпом.
— Навряд чи… — відповів я. — У них помилка в десять миль.
Але через добу, отримавши можливість точно визначити своє місце, я змушений був визнати, що літак працював по нашій човні. До речі, передані їм координати можна було прийняти для подальшого числення, бо точність систем, якими він користувався, були на порядок вище нашого астрономічного визначення місця. Незабаром ця досить складна для нас ситуація перетворилася в екстремальну. В наступила темряві командир прийняв рішення підзарядити порядком розряджену акумуляторну батарею в полуподводном положенні, тобто при роботі дизелів в режимі РДП. Ми встали під РДП і лягли на курс в східному напрямку. Я раптом згадав, що перед постановкою під РДП ми пошукової станції «Накат» спостерігали роботу двох американських РЛС досить далеко на заході. Після нашого повороту ці сигнали опинилися в кормовому секторі, і ми втратили можливість спостерігати за ними, як візуально — з-за піднятої шахти РДП, так і акустично — через гуркіт дизелів в кормовому, затіненому для гідролокаторів секторі.
Доповів командирові. Той зі мною погодився:
— Правильно. Нема чого нам йти в бік позиції Шумкова (командира ПЛ Б-57. — Приміт. ред.). У нього старі аккумулятори. Не можна підводити й насилати на його голову американські есмінці.
І ми почали циркуляцію. Ледь повернулися на колишній курс, як отримали тривожний доповідь акустиків про наростаючому шумі гвинтів двох есмінців, тут же пішли з-під РДП за строковим занурення. Але ще до виходу на безпечну глибину все у відсіках почули сильний свистячий шум гвинтів пройшли прямо над нашими головами есмінців. Есмінці ходили навколо нас кола — ф4 ми, як би накручуючи петлі проти годинникової стрілки, зміщуючи їх у бік нашого ухилення. Спроби вийти з такої неприємної ігри тривали, поки електроліт в баках акумуляторних батарей не досяг щільності води. Батареї з самого початку були сильно розряджені, і наші спроби відриву були обмежені лише короткочасними ривками зі швидкістю не більше 9 вузлів. У той же час есмінці ходили по колу на швидкості близько 20 вузлів з радіусом близько 15-20 кабельтових, працюючи гідролокаторами на своїх курсових кутах 90° лівого борту, ні на секунду не втрачаючи контакту. Посилки їх гідролокаторів влучно били по корпусу човна, за наших і без того натягнутих нервах. Неможливо було відволіктися від них ні на хвилину. Матроси прозвали настирливий гі-дролокатор «сверчком».
…Ухиляємося. Млосно повільно тягнеться час. У відсіках нестерпна спека і задуха. В самому прохолодному щ — торпедному від-секе +39°. У центральному послу +43°, в акумуляторних та електро-моторному відсіках понад +60°, про дизельний з його неостывшими дизелями і говорити нема чого, там взагалі температури не заміряли. У кормі — близько 40-50°. Фізичний стан людей, изну-перевірених спекою, пітницею і спрагою, на межі людських сил. Гідроакустики несуть свою вахту по 15-20 хвилин; по 20 хвилин не-сут вахту і електрики в шостому. На штурманської вахти ми після чергового повороту піднімаємося в бойову рубку, лягаємо на підлогу, підставляючи тіло під цівки забортної води, яка просочується крізь сальники. Це приносило майже ілюзорне полегшення.
^ В дизельному відсіку мотористи сиділи в трюмі, заповненому замасляній водою, як у болоті бегемоти, і несли вахту.
Ходили по човні в одних трусах, порізаних стрічками, бахро-мій, щоб хоч якось охолоджуватися.

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code