Порушники глубин стор. 51

порадив один з членів приймальної комісії, побачивши в моєму атестаті одні п’ятірки. Але я все-таки вибрав штурманський факультет і ніколи про те не пошкодував.
Вже на другому курсі стало ясно, що нас готують до служби на підводних човнах, і притому атомних: упор робився на сучасні навігаційні комплекси і різноманітні прилади. Ми знали, що до складу ВМФ СРСР одна за одною вводилися ракетні підводні човни, а точність стрілянини балістичними ракетами залежала насамперед від штурманського визначення місця старту. Говорили так: «Стріляє ракетник, а потрапляє штурман». Тому граніт «навигацких наук» ми гризли більш ніж сумлінно. Так і вчили нас досвідчені майстри штурманського справи. Начальник училища, віце-адмірал Олександр Герасимович Ванифатьев прищеплював «фрунзакам» відмінні командирські якості. Ми вчилися не тільки вести прокладку, але і бути командирами кораблів. А це особлива наука.
* * *
Лейтенант Микола Малов отримав блискучу призначення — на Північний флот, на 12-у ескадру атомних підводних човнів, яка скоро стала 3-й флотилією самого потужного і сучасного флоту СРСР. І перший корабель, на який він прийшов молодшим штурманом (командиром електронавігаційної групи), був так само молодий, як і новоспечений лейтенант. То була «Аврора» атомного ракетного флоту — підводний крейсер 667А проекту, первісток вельми обширного сімейства кораблів стратегічного призначення «Ленінець». Правда, тоді у нього був лише секретний тактичний номер — До-137, з яким йому і судилося війта в історію флоту»
— Нас було семеро лейтенантів, щойно призначених екіпаж головного корабля, — згадує Малов. — Оскільки «Ленінець» був першим, тренажерів до нього ще не встигли створити, і ми освоювали нову техніку, що називається, на натурі, цілодобово не вилазячи з відсіків. Але заліки на допуск до са-мостоятельному управління бойовим постом всі семеро здали в строк. Це був потужний корабель з 16 балістичними ракетами

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code