Порушники глубин стор. 57

ж йшов чатувати на гауптвахті або чистити картоплю в берегову їдальню. Жодна з комісій не досліджувала всього комплексу причин, що призвели до катастрофи. По-перше, всі чудово про них знали, по-друге, доповідати про них наверх було невигідно. Тому комісія відзначила недоліки в підготовці тільки одного, британовского екіпажу. А адже в Атлантиці тоді перебувала аж ніяк не одна К-219, а цілих п’ять подібних їй ко-раблей! І у всіх були ті ж проблеми. Ніхто не хотів вислуховувати точні і об’єктивні відповіді начальника на всілякі грізні «чому?».
«Чому в навчальний центр поїхав не весь екіпаж, а тільки один корабельний бойовий розрахунок?» Неможливо уявити, що хтось із питаючих записав би потім у казенні папери чесну відповідь начальника штабу: «Та тому, що в дивізії не було кого посилати в гарнізонні караули»; «Чому не витримані терміни відпрацювання курсових завдань?» «Та тому, що всупереч вказівці головкому і нашим протестів корабель, який щойно повернувся з бойової служби, був відправлений на флотські навчання з ракетної стріляниною». І тільки адмірал Ст. Мочалов, заступник командувача Північного флоту з бойової підготовки, відверто зізнався: «У нашого командування за весь час дії «відповідних заходів» не знайшлося рішучості доповісти про неможливість чергових походів через перенапруження людей і кораблів».
А далі все було в дусі часу. Контр-адміралу Миколі Малову запропонували залишити службу на бойових кораблях і поди-скалі йому берегову посаду — начальника Нахімовського училища в Ленінграді. Він не мислив себе без служби на дей-ствующем флоті. Домігся прийому в головнокомандувача і напів-

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code