Порушники глубин стор. 62

«Але не треба ідеалізувати американців, — напишуть потім співавтори-американці в трилері «Ворожі води». — В даному випадку їх наміри більше нагадували піратство, ніж рятувальну операцію». Така відвертість робить честь колишнього військово-морського аташе США в Москві Петеру Хухтхаузену і його колезі Роберту Алан-Уайту. Вони чесно розповіли про те, як небезпечно маневрувала під водою навколо К-219 американська атомний підводний човен «Аугуста» і як вона навмисно обірвала своїм перископом буксирний трос, перекинутий з носа радянської атомарины на корму «Красногвардійська». Вони ж призналися і в тому, що командир буксира ВМС США «Паутхэтэн» мав завдання домогтися згоди російських підводників на буксирування та відтягнути важко поранену атомарину в найближчу американську базу. Не отримавши від Британова «добра», буксир став чекати, коли моряки залишать свій приречений корабель. Тоді К-219 перетвориться на безхазяйне майно і підводний човен можна буде відвести без особливих міжнародних проблем. Але поки на підводному крейсері залишався хоч одна людина, «Паутхэтэн» не мав права висаджувати буксирну команду на чужий корабель. Одна людина на ньому і залишався — ночами, коли аварійно-рятувальну партію забирали з К-219 на «Красногвардейск», щоб не наражати людей на зайвому ризику. Цією людиною був капітан 2-го рангу Ігор Британов. Засунувши пістолет у кишеню хутряний «канадки», він до ранку стирчав на містку, ловлячи на собі погляди американських біноклів і як перископи. Він охороняв 15-атомний ракетний крейсер стратегічного призначення з тієї ж зовнішньої незворушністю, з якою стережуть сторожа яблуневі сади від хлоп’ячих набігів. Хіба що сади не загрожують життя своїх господарів, а тут «охоронюваний об’єкт» міг вибухнути і затонути в будь-яку хвилину.
Ніч, та не один, наодинці з тліючої пороховою бочкою, з ви-горающими зсередини ракетними відсіками — це круто. Але Ігор Британов виконував свій командирський обов’язок так, як це предпи-сывали всі військові статути, всі лицарські кодекси честі всіх часів і народів. Це і про нього можна заспівати, не кривлячи душею: «Комбат, ти серце не ховав за спини солдатів». Його матроси були в безпеці на «Червоногвардійську». На чаші терезів Фортуни була лише одна життя — командира. І якщо суворі судді знайдуть

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code