Порушники глубин стор. 67

в труси заправимо. Правда, охочих іти зі мною старшим на борту чомусь не виявилося. Всі розуміли, що ми йдемо на пропаща справа. Тому мені і сказали: «Ти, Стоянов, досить досвідчений командир, сам впораєшся».
— А чому так відразу — пропаща справа?
А ви спробуйте непомітно протягти слона в посудну лавку. Ось саме це мені й належало зробити: провести потай величезний підводний крейсер, водотоннажністю в шістнадцять тисяч тонн, з 16 балістичними ракетами в шахтах в один з вузьких проливчиков між островів, які, як частокіл відгороджують Карибське море від Атлантики, від Саргасового моря. Ясний пень, що скритності нам не дотримати, а значить, заохочувати нас ніхто не буде. В кращому разі — не покарають. І ніякі ордена не світять. Так що вперед і з піснею.
Отже, 1984 рік. Розпал європейського ракетної кризи. Генеральний секретар ЦК КПРС, політичний лідер країни Юрій Андропов приймає рішення показати американським політикам чергову «кузькіну мать». Якщо Микита Хрущов вибрав як «кузькину мать» надпотужну водневу бомбу, підірвану в 1962 році на Новій Землі, а потім балістичні ракети, розміщені на Кубі, то Юрій Андропов зробив ставку на атомні підводні ракетоносці стратегічного призначення. Гра йшла по-крупному, і справа дійшла до козирів. Безперервний ракетний караван, який курсував уздовж обох океанських узбереж США, став рутинної «адекватним заходом». Треба було придумати щось надзвичайне. І в Головному штабі ВМФ придумали — послати в Карибське море шестнадцатиракетный підводний крейсер. Якщо американські ракети, націлені на СРСР із Західної Німеччини і Туреччини, — це «кольт, приставлений до скроні Кремля», то підводний ракетодром біля південних берегів Америки — це «бритва на горлі Білого дому». Подлетное час ракет з шахт До-240 було менше однієї хвилини, і ніяка ПРО не змогла б їх перехопити…
— Ми готувалися до походу більш ніж ретельно, — рас-розповідає Валерій Стоянов. — Всю нашу групу човнової командования відправили на підготовку до навчального центру в Палдиски, Естонія. Потім відпрацьовували схему взаємодії з човнами 33-ї дивізії, яку очолював тоді Валерій Ісак. Вони повинні були відволікати на себе натовські кораблі при проходженні протичовнових рубежів. Керував операцією контр-адмірал Геннадій Шабалін. Мені пропонувалося пройти Фареро — Ісландська кордон, увійти в Саргасове море, а звідти проникнути через протоку Мона — це між островами Гаїті та Пуерто-Ріко. Підготовка до походу була прикрита завісою особливої секретності. Але… про те, куца ми йшли, знав мало не весь селище! Треба думати, «витік інформації» була допущена спеціально. Це теж входило в плани психологічної війни,

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code