Порушники глубин стор. 84

— Здрастуй, тату, я живий…
Батя в мене всю війну пройшов, артилерист, танки німецькі палив. Ніколи жодної сльозинки в нього не бачив. А тут очі заблищали.
— Так, — командує він, — Начальнику штабу — спати! Іншим — підйом! Столи накривати.
Движок запустили, світло дали. На стіл з дощок — по — фронтовому: тушонку, хліб ріжуть.
— І гуртки діставайте!
— Леї Товариш командир, так сухий закон же…
— Знаю я ваш сухий закон! Наскрібши по своїх засіках!
Ну, звичайно ж, знайшлося, розлили по гурткам і випили за моє повернення з першої моєї автономки…
— Остання, двадцять п’ята, напевно, теж запам’яталася?
— Ще як запам’яталася… Це було весною 1989 року. Я виходив у море на борту ракетоносці як заступник командира дивізії «стратегів» — підстраховувати молодого командира атомохода. Попереду нас в далекому охороні йшла торпедний підводний човен К-278…
— Це сумно відомий «Комсомолець»?
— Він самий… За добу до загибелі цього унікального корабля я перемовлявся з його командиром, капітаном 1-го рангу Ваниным по ЗПС — звукоподводной зв’язку. Раптом’ отримую 7 квітня дивне радіо з берега—подальші завдання бойової служби виконувати самостійно, без бойової охорони. І тільки по поверненню в базу дізнався про трагедію в Норвезькому морі…
— А найнебезпечніший для вас похід?
— У 1983 році. Я — командир 16-ракетнош атомного підвід-ного крейсера. Виконуємо стратегічне завдання в західній Атлантиці  — несемо бойове чергування в найкоротшій готовності до нанесення відповідного ракетно-ядерного удару. Раптом у районі Бермудського трикутника — не даремно про нього ходить погана слава — спрацював аварійний захист обох бортів. Обидва реактора заглушились, і ми залишилися під водою без ходу. Перейшли на акумуляторну батарею. Але ємність її на атомоходах невелика. Врятувало те, що вдалося знайти неподалік район з «рідким грунтом», тобто більш щільний по солоності шар води. На ньому і відлежалися, поки піднімали компенсуючі решітки, знімали аварійний захист…
— А якби не вдалося знайти «рідкий грунт»?
— Довелося б випливти на увазі у «ймовірного супротивника». У воєнний час це вірна загибель. У мирний — міжнародний скандал. Так і вічний сором для мене як підводника — професіонала.
До речі, в цьому ж районі загинула через три роки відома До-219. На ній стався вибух в ракетній шахті, від отруйних парів

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code