Про батьків

Одна з яскравих відмінних рис місцевих (корінних) — вони не говорять і не питають про особисте життя. У них уклад життя інший. Тут головна цінність-ти і твоя сім’я, а не партія з Леніним. Але, буває, що треба виговоритися. Просто по-людськи, комусь наплакати в жилетку. Не попліткувати, а саме розвантажитися. Емоційно.

У нас працює жінка — ось вона якась настільки звичайна, що він нею толком і не розкажеш нічого. Ось типова, середньостатистична голландка, без яких би то не було відмінних рис. Ще й звуть якось занадто вже банально-Роуз (Троянда по-нашому). А ти ж, взагалі, нічого про неї не знаєш, чисто по роботі і тут вона так ледве чутно, раптом — » Дочка в лікарні.»

І адже це та ситуація, коли не скажеш, мовляв, не заважай курити, у мене у самого проблем вище даху. А вона дивиться кудись в порожнечу між мною і небом і мовчить. У мене дітей немає, але ті у кого вони є, кажуть що немає нічого страшнішого в житті, коли діти хворіють.

— Грип — каже — з ускладненнями. А їй всього 11 років. Худенька як гілочка.

І так вийшло, що я як би двері відкрив і вона туди увійшла. Тепер кожну паузу вона мені щось про неї розповідає.

— У китайців грип завжди складно проходить. У них імунна система не адаптована до європейських вірусів.

Ну а що я ще повинен був подумати?! Я їй кажу:

— Чоловік, китаєць?

— Ні, чоловік бельгієць.

І тут у мене на обличчі застигла спроба думати. Мама російська, тато російська — дитина єврей, так не буває. Ну за рідкісним винятком, хіба що. Як у моїй родині. А вона розуміє ж що ситуація для сприйняття непроста.

— Ми-каже-дівчаток адаптували. (Так це звучало англійською).

Мій мозок хоч і думає англійською, але незнайомі вирази автоматично переводить на російську. Але ми швидко розібралися, бо по контексту було зрозуміло що усиновили. У їхньому випадку удочерили.

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code