Задрімати

-Ромка,привіт! Виручати. Завтра зустріч у мене по роботі в 10.00. А машини все в «полях», хлопці все в роз’їздах. А на зустріч на інший край міста. Виручиш машинкою, на години на півтори-дві?
-Мммм…Тільки на своїй робочій зможу.Сам відвезу.
— Дякую!
Вранці прилітає Рома, мчим на зустріч.Обговорили все за півгодини, розбіглися.
Сідаю в машину.
— Тебе куди?
-На базу,Ром.
Їдемо з Ромою назад. Заліз в «Пикабу»,постики читаю з телефону.
Від дороги,природно,відволікся.
Їдучи.
Відволікаюся від чтива, дивлюся у вікно і бачу,що їдемо ми кудись не туди.Зовсім не туди!
-Рома,ми ж на роботу?
-Ой,блін!Задрімати. Додому поїхав! За звичкою…
Розгортаємося і їдемо на роботу…

Згадав з цього приводу ,як колись ,під час роботи на вахтах, поїхали в 6 ранку за 150 км по справах(встали в 5). Забрали запчастини, купили продукти на бригаду, підписали документи якісь у замовника. Метушилися,в загальному. Я-більше, водій-менше, був час йому подрімати пару годин.
На зворотному шляху вирішив вже я подрімати за задньому сидінні «УАЗика». Заснувши. Пробуджуватися. Якась село. В машині нікого.
Сиджу, чекаю.
Йде водій,сідає в машину.
Питаю його з-за спини.
-Антоха, а чого ми тут?!Ми де, взагалі?!
Його аж підкинуло!
-О, Санич! Блиииин!Я про тебе зовсім забув в дорозі,заїхав,ось,поїсти, до бабенке знайомої….Все, їдемо на базу!
Загалом, водій познайомився з якоюсь дамочкою в сусідньому від бази селі, пірнав до неї щодня «пообідати» по-тихому.
Про мене в дорозі водій реально забув ,та й я тихо сопів за спиною і ознак життя в салоні не подавав, і за звичкою приїхав до полюбовнице.
Було…

Просто на роботі деякі нудьгують по дому.І не по дому теж. І ноги самі несуть…

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code