Зуліхан Биджанова: «Так, моя дочка — лесбіянка, і це не привід вести її до психоаналітика»

Зулихан Биджанова: «Да, моя дочь — лесбиянка, и это не повод вести ее к психоаналитику»
Зуліхан Биджанова
Автор

Зуліхан Биджанова

Власниця автошколи GirlClass

Про те, що моя дочка Віта відноситься до дівчаток не зовсім так, як вони до неї, вона мені сказала, коли їй було років 14-15. Як я помітила? Та ніяк. У поведінці доньки я не бачила й не могла побачити чогось особливого. Дитина здоровий, щасливий. Коли я дізналася, у мене не було шоку. А чому б і немає в принципі? Нещодавно ми згадували той день, і Віта мені нагадала мою реакцію — я знизала плечима і відповіла: «Ну, ти ж не немовлят ріжеш!».

Говорити на цю тему мені складно, тому що я не розумію, що в цьому такого. Для мене – як є, так є. Я раніше недооцінювала масштабів проблеми ставлення до гомосексуальності. Я не думала, що це проблема для інших. Це все одно що ваша дитина народився лівшею. Ну лівша, і що? Куплю йому спеціальну ручку. Кому від цього гірше? Ні!

Так, я виховувалася у патріархальній родині, більше того, мій тато з мусульманської сім’ї. Мене шалено любили, але і багато забороняли. Та й та сім’я, в якій виховувалася Віта, теж була досить патріархальної. Якби чоловік був досі живий, я не знаю, як би він відреагував. Хоча, мені здається, що нормально, він же був розсудливим людиною. Коли вона дорослішала, я їй дозволяла все, що не шкодило здоров’ю і не загрожувало життю. Треба просто розповісти про наслідки або небезпеки, які можуть бути, дитина не дурний, але йому не вистачає досвіду, яким треба ділитися, а не нав’язувати.

Є таке поняття — материнська фізіологічна толерантність. Вона формується відразу після зачаття. Адже дитина — по суті чужорідне тіло, що знаходиться в утробі матері, але тіло його приймає. Як ти можеш не приймати свою дитину? В нашому оточенні не було людей з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. І тому коли мені кажуть, що хтось на когось таким чином може вплинути – це маячня.

Це неможливо змінити. Людина або таким народився, або ні. Якщо у тебе цього немає, то хоч оточи себе лесбіянками і геями, ти не станеш таким, тому що ти на хімічному рівні інший.

Моя дочка ніколи не стикалася з дискримінацією, але тут потрібно розуміти, яка Віта. А вона — особистість з дуже сильним характером. Я свідомо нічого в ній не тиснула. Вона завжди добивалася, чого хотіла, і гнула свою лінію. Часто сперечалася з вчителями, у неї дуже гостре почуття справедливості. Віта не приховує те, яка вона. Коли в її оточенні про це заходила мова і вона оприлюднила свою орієнтацію, ніхто не відвертався від неї. Вони розуміли, що ось Віта, вона класна, і яка різниця, чи подобаються їй хлопчики чи дівчатка. Але незважаючи на те, що дочка не зазнавала утисків, вона досить активно бореться за права ЛГБТ – бере участь в акціях, дискусіях, нарадах, багато читає і проводить роз’яснювальну роботу. Тому що одиниці можуть відкритися в цьому, більшість так все життя і проводять в підпіллі, побоюючись осуду і гонінь.

У Віти є дівчина. Її звуть Агата, вона музикант (Агата – учасниця нового сезону «Голос країни» — прим.ред.). Вони познайомилися, здається, на концерті в Харкові. Пам’ятаю, Віта з захопленням розповідала мені: «Мама, вона так співає, вона така…! І їй зі мною цікаво, уявляєш!?» Різниця у віці взагалі жодного значення для них не має, та й кому це важливо, коли є любов? А особисто ми познайомилися, коли їхали разом в Київ. Мені було абсолютно комфортно з нею. У неї шалений заразливий сміх. Якщо їй нема що сказати – вона буде мовчати, вона не пустослов. Агата – дуже щира, і ця щирість спочатку обескураживала. Вона не хоче здаватися краще, приємніше або зручніше для кого-то, чим вона є.

Коли я писала на своїй сторінці в FB пост про те, що Агата, дівчина моєї дочки, бере участь в проекті, я розуміла, що ось зараз почнеться. Я раніше думала це якось оприлюднити, але в принципі, так як я спокійно до цього ставлюся, то, власне кажучи, що це випинати? Так, моя дочка — лесбіянка. І що? Серед моїх знайомих немає людей, які б негативно до цього ставилися. Бувають чоловіки, які дуже агресивно ставляться до чоловічого гомосексуалізму. І я їм співчуваю і намагаюся до таких людей ставитися дбайливо, тому що душа їх, швидше за все налякана і злякався. Це як у фільмі «Краса по-американськи».

Якою б я рада дала батькам, що проходять через подібний досвід? Ідіть до психоаналітика. Самі. Навіть якщо це не з вашими дітьми відбувається. Дитини повинен виховувати психічно здорова людина. На будь-яку ситуацію, з якою ви стикаєтеся з дитиною, ви повинні адекватно реагувати.

Мої діти знають, що навіть якщо вони зроблять щось дійсно погане, я зрозумію, підтримаю і ми постараємося зробити висновки, щоб не повторити це. Дитина має отримати це прийняття і жити в любові. Тоді відношення зі світом буде іншим. Навіщо його шпиняти і заважати йому розвиватися? Треба мати повагу до іншої людини і не вважати дитину твоєю власністю. Ти не народила собі дитину, ти допомагаєш йому вирости і стати людиною. Виліпити з нього те, що ти хочеш – не можна. Допомогти проявитися того, що є — можна й важливо.

Розмовляла Тетяна Касьян. Фото з особистого архіву Зуліхан Биджановой

Оставить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

*

code